доктор Метью Арау
доцент Кафедри музичної освіти,
Асоційований диригент,
Університет Лоуренса в Епплтоні,
штат Вісконсин, США

Це завжди особливо відчувається на початку навчального року. Перші дні – можливість для свіжого старту, нового поштовху та шанс наново запалити вогонь захоплення музикою. Як викладачі музики, ми присвячуємо своє життя діленню любов’ю та знанням музики з нашими учнями. Ми настільки зосереджені на навчальному процесі, що часто схильні ставити себе на останнє місце і неохоче присвячуємо час на відновлення власного запасу енергії та підтримку свого внутрішнього вогнища.

Однак успіх навчального процесу значною мірою залежить від особи, яка викладає. Хоча наші питання «чому» ми навчаємо, «як» ми навчаємо і «що» ми навчаємо – є критично важливими, варто на мить спинитися і пороздумувати над деякими запитаннями, які починаються зі слова «хто» і звернені до нас самих.

• Хто ми?
• Що нас надихає?
• Наскільки глибокі ми як особистості?
• Що ми робимо, щоб живити власну душу?
• Що ми робимо для того, щоб залишатись сповненими сил та енергії?
• Чи ми все ще граємо?
• Чи ми все ще любимо те, що робимо?
• Як ми можемо поповнити запас сил та відновитись, щоб якнайкраще робити свою справу?
• Чи ми слухаємо хорошу музику?
• Чи нас все ще хвилюють почуття чи ми зосереджуємось лише на техніці та інтонації?
• Як ми можемо повернутися до дитячої допитливості, відчуття прекрасного та почуття гумору, які в першу чергу привели нас у світ музики?
• Що дарує нам радість?
• Яким чином ми можемо віднайти радість у своєму житті, щоб мати змогу приносити її на сцену та в наші навчальні класи?
• Що для нас важливо?
• Які наші цінності та переконання?

Ким ми є зараз здатне привести нас до того, ким ми хочемо бути. Врешті-решт, ми контролюємо свої думки. Наші думки контролюють наші почуття, а наші почуття контролюють наші дії. Ми обираємо посміхнутися. Ми здатні обрати спосіб свого мислення. Ми здатні вибрати, щоб змінити ситуацію.

Як ми бачимо себе в ролі диригента? Це «я» та ансамбль? Або це «ми»? Учні та студенти прагнуть бути частиною ансамблю, де вони бачитимуть, що їх цінують, та відчуватимуть зв’язок із диригентом та одне з одним.

ХТО ми є – це так важливо.

• Чи привносимо ми до процесу репетиції радість, захоплення та захват?
• Чи привносимо ми до процесу репетиції почуття, співпереживання, довіру та прагнення вдосконалюватися?
• Чи привносимо ми до процесу репетиції повагу, довіру, вдячність та підтримку наших вихованців?
• Чи показуємо ми свої емоції?
• Чи є ми вразливими на сцені, демонструючи свою людяність і дозволяючи своїм вихованцям так само бути вразливими та виражати свої почуття?
• Чи можна покластися на нас та вважати відповідальними?
• Чи готові ми до репетиції?
• Чи збігаються наші очікування з очікуваннями наших вихованців?
• Чи готові ми докласти додаткові зусилля для учнів/студентів своїх груп?
• Характерною рисою наших репетицій є співпраця, чи конфронтація та протистояння?

Внутрішня основа нашої особистої віри впливає на те, чого ми можемо досягти.

• Ким ми себе вважаємо?
• Ким ми є з найкращої сторони?
• Ким ми прагнемо бути?

Підживлювати наше захоплення та проявляти себе по життю з найкращої сторони так важливо через цінність того, що ми приносимо нашим учням чи студентам день у день. Ми викладаємо музику, тому що бачимо радість на обличчі вихованця, який наполегливою працею досягнув нової висоти у своїй майстерності. Часом, наш клас – це єдине безпечне місце в житті учнів/студентів, де вони відчувають свою цінність та приналежність до колективу. Ми віримо, що здатні зробити світ кращим. Ми віримо, що наша справа має значення, і ми здатні щось змінити або вплинути на цей світ.

Завдяки музиці, ми можемо відчути глибший духовний зв’язок між собою та зі світом. Ми усвідомлюємо значення наполегливої праці, зусиль, старанності та цілеспрямованості – і вчимося не здаватися, коли стикаємося з труднощами та невдачами. Ми дізнаємось, що на шляху до великого ми падаємо та піднімаємося, падаємо та піднімаємося знову і знову, поки врешті ми не починаємо ходити, бігати та літати.

Те, що ми робимо, насправді має значення. Ми піднімаємо інших. Ми надихаємо інших. Ми – ліки для душі. Через музику ми навчаємо, що людина не самотня в цьому світі, що ми пов’язані одне з одним через свою людську природу. Музика здатна бути мостом між культурами та відмінностями – вона може проникати крізь бар’єри і зближувати тих, хто розділені один з одним.

Отже, коли розпочнеться новий навчальний рік, і ми вкладемо своє серце та душу у навчання, мотивування, заохочення та спрямування наших учнів і студентів, не забуваймо, що для того, щоб запалити вогонь захоплення музикою у серці іншого, нам слід підтримувати своє власне полум’я.