Доктор Девід Ромінес

Університет Мерівуд

(Скрентон, штат Пенсильванія, США)

Диригент

Співголова кафедри

Освітній клініцист Conn-Selmer

Цінною для викладача/диригента є обґрунтована точка зору на те, як повинна звучати музика. Сформована на попередньому досвіді та ретельному дослідженні думка відкриває нові засоби для підготовки ефективних та змістовних репетицій, які не лише підкреслюють необхідність приділення уваги технічній стороні виконання, але й допомагають відкрити несподівані навчальні шляхи, що дозволяють ефективно вирішити питання виразності. До того ж, і викладачу, і ансамблю принесе значно більше задоволення працювати в умовах, коли педагог на всі 100% володіє матеріалом.

Кожен диригент стикався з такою жахливою ситуацією, коли доводиться стояти перед колективом, який майже не має часу на підготовку. Це дуже стресово для всіх учасників репетиції, і часто такі заняття є цілковитою тратою часу. Ліпший план – зберегти зосередженість серця та розуму на музиці, допоки не визріє великий задум – інтерпретація!

Текст та символи на нотному аркуші надають неповну інформацію. Серед неї, вказівки, що стосуються динаміки, є найгіршими. Часто всьому ансамблю призначається однакове позначення гучності виконання без огляду на мелодію, теситуру чи такт. Досвідчені викладачі знають, що, коли справа стосується гучності, кожна секція інструментів повинна володіти гнучкістю, оскільки її рівні можуть змінюватися в кожному такті. Такий тип гнучкості також слід застосовувати по відношенню до всіх компонентів музичного виконання, включаючи артикуляцію, нотний інтервал та баланс. Як вже було сказано – нотний аркуш чорно-білий, і завданням викладача/диригента є знайти там червону лінію – можливості для вираження, що знаходяться у складі композиційних складових і методик виконання.

Ми часто чуємо вираз «музичний смак». Музичний смак означає розуміння історії, основних законів та структур музики. Музичні виконавці усвідомлюють, що музика не пишеться і не виконується у вакуумі, тому музичні символи означають різні речі в різних композиціях. Як простий приклад, розглянемо ритм. Ритм можна грамотно грати багатьма способами поза математичним визначенням. Чи було б доречним відтворити ритм твору Horkstow Grange Персі Грейнджера таким же чином, як ритми Маршу бельгійських парашутистів П’єра Лімана? На основі багатьох перелічених нижче стилістичних елементів, більшість музикантів дійшли б різних висновків (думок) про те, як слід стилізувати ритми.

Є кілька хороших книг, які можуть слугувати дороговказами і задати напрямок розвитку музичного стилю. Однією з перших книг, на яку я посилався будучи молодим диригентом, була «Виразність в музиці» Хейла Ашера ВандерКука («Expression in Music» – H. A. VanderCook). Теоретичні погляди, які просуває ВандерКук, – це способи виконання музичних пасажів у різних контекстах на основі загальновизнаних практик. Важливо слухати музику в усіх стилях, прислухаючись до стилю, та вивчати музику з увагою на те, як саме вона повинна виконуватися. З часом і за умови ретельного вивчення, досвідчені викладачі зможуть приймати впевнені рішення щодо застосування музичних стилів.

У процесі вивчення партитури та в міру формування музичних поглядів, важливо постійно оцінювати рушійну складову музики. Деякі елементи, що впливають на виразність, є очевидними, тоді як деякі важливі риси не є настільки ж явними. Складовими музичної виразності та стилю є:

• Особа композитора (Важливо знати обставини, які призвели до написання композиції, а також – бути в курсі загального стилю та мови гармонії композитора.)
• Мелодія (Пам’ятайте: все, що включено композитором до партитури, підтримує основну музичну ідею – зазвичай це називається мелодією, але може бути більш безпосередньо пов’язане з ритмічним або гармонічним планом. Зверніть увагу, як розгортається мелодія в міру динаміки різних голосів всередині ансамблю.)
• Фразування (Як визначаються фрази в складі композиції? Які міркування пов’язані з внутрішньою та зовнішньою фразою?)
• Контрмелодія – роль (Коли ці ідеї домінують над основною мелодією, хоча б на одну ноту?)
• Форма (Важливо розглянути загальний порядок музичних подій як пов’язаний із формою, і зрозуміти – чому композитор обрав саме таку форму. Коли секції інструментів повторно вступають, чи змінюється бачення композитора щодо них? Якщо так, чи мають ці відмінності виразні наслідки, які впливають на інтерпретацію диригента?)
• Динаміка (Затяжна / раптова / передбачувана і непередбачувана.)
• Контури (Напрям мелодійних елементів і такт часто впливають на неписану динаміку.)
• Артикуляції (Залежать від стилю.)
• Тиша (Ставитися до тиші з повагою та відчуттям часу є настільки ж важливим, як і те, як ми починаємо звучати.)
• Акордні прогресії (Включаючи гармонійний ритм.)
• Темп (Розгляньте найкращий темп для кожної окремої ситуації.)
• Рубато (Рішення про застосовування тонкощів цієї методики часто залишається за диригентом – це питання часу, рамки якого можуть бути з легкістю перевищені або залишені без уваги.)
• Гармонія (Напруга та вивільнення мають вирішальне значення. / Як найкраще керувати дисонансом та співзвучністю.)
• Дисонанс (Як найкращим чином справлятися зі стресовими моментами? – Як правило, шляхом примноження тиску та вивільнення на ноті/акорді та найшвидшого врегулювання.)
• Моделі (Остинато – яка мета і як ці моделі вписуються в загальну композиційну схему?)
• Повторювальні ноти (Як правило, супроводжують крещендо або дімінуендо.)
• Послідовність (Управління послідовними сценами може зробити багато для формування захвату і примноження виразності.)
• Ритмічні текстури (Композиційні ритми та «пуантилістичні» ритми. / Як найкращим чином віднестися до ритму, щоб досягнути максимальної виразності?)
• Акустичні кольори (Мінливе поєднання.)
• Перехід від точки А до точки С (Затяжні події часто випускають з виду.)

Кожен серйозний музикант/педагог колись почув фразу: «Ця музика була написана на мелодію!». Саксофоністи знають, що якщо композитором твору є Персі Грейнджер, то партія саксофона написана з правильними ідіоматичними міркуваннями і звучить чудово в поєднанні з іншими інструментами. Та це не завжди так. Більше того, коли ми працюємо над створенням виразних вистав, виклики, що поставатимуть перед нами, можуть сильно відрізнятися від композиції до композиції. У деяких творах – це постійна боротьба за врівноваження супутніх частин мелодії. Це часто пов’язано з теситурою, інверсією акордів і текстурами. Ключові центри також підриватимуть баланс та інтонацію. Більше того, проблематичним може бути поєднання інструментів у різних комбінаціях. Це не означає, що ці партії дефектні. Деякі з подібних випадків трапляються у творах, які загальновизнано вважаються шедеврами. Однак на них треба звернути увагу. Такі проблеми перевіряють здібності будь-якого педагога на сцені.

Зі збільшенням числа та глибини окремих музичних переживань з плином часу, особистісні інтерпретації тієї ж самої музики неодмінно змінюватимуться. Про це у своїх працях писав знаменитий американський диригент Фредрік Феннелл – і це, безумовно, правда. Досвідченим викладачам потрібно мати напоготові олівець з хорошою гумкою, коли вони переглядатимуть партитуру з минулих років.

Усі успішні викладачі та диригенти працюють найкраще, коли почувають себе «як риба у воді» в робочому процесі. Присвячення часу на формування власних обґрунтованих поглядів щодо згаданих в цій статті музичних аспектів призведе до підвищення впевненості педагога та зростання продуктивності репетицій і вистав, які подарують радість вашим учням.